Метою дослідження є аналіз концептуальних підходів до провадження миротворчої освіти в країнах Західних Балкан у контексті їхнього постконфліктного розвитку та євроінтеграційних процесів. У роботі висвітлено історичні, соціальні, політичні та культурні аспекти, що вплинули на формування миротворчих ініціатив у регіоні, який довгий час залишався зоною етнічних, політичних та релігійних протиріч.
Дослідження ґрунтується на аналізі досвіду балканських країн у впровадженні освітніх програм, спрямованих на розвиток навичок ненасильницького спілкування, міжетнічного діалогу, соціальної інтеграції та демократичних цінностей. Розглянуто ключові виклики миротворчої освіти в регіоні, серед яких: суспільна поляризація, відчуженість освітньої системи від соціальної реальності, нестача фінансових та людських ресурсів, методологічна неготовність освітніх політик до впровадження інноваційних програм.
Окрема увага приділяється ролі медіації як ефективного інструменту врегулювання конфліктів та миротворчих ініціатив у Західних Балканах. Доведено, що миротворча освіта сприяє не лише припиненню конфліктів, а й гармонізації суспільних відносин через формування громадянських компетенцій, толерантності та відповідальності.
Результати дослідження підкреслюють значення неурядових організацій та міжнародних програм, зокрема проєкту Erasmus+ Модуль Жана Моне «Миротворча освіта заради консолідованої та людиноцентричної Європи», у поширенні миротворчих практик. Миротворча освіта в країнах Західних Балкан має стати основою для сталого розвитку регіону, сприяти зниженню соціальної напруги та підтримці демократичних процесів.