Метою дослідження є аналіз роздільного навчання як ефективного інструменту миротворчої освіти, що сприяє гармонійному розвитку особистості, формуванню моральних цінностей та соціальної відповідальності. Дослідження розглядає історичні аспекти впровадження роздільного навчання у різних країнах світу, аналізує сучасні тенденції та оцінює його вплив на академічні успіхи, соціально-емоційний розвиток та формування громадянської позиції.
У роботі зазначено, що роздільне навчання активно практикується у Великобританії, США, Австралії, Ізраїлі та ряді інших країн, хоча його популярність варіюється залежно від освітніх реформ та суспільних запитів. Дослідження Міністерства освіти США (2005) підтвердило, що одностатеві школи мають позитивний вплив на академічну успішність, самооцінку учнів та їхню адаптацію. Також розглянуто висновки Корнеліуса Ріордана та інших дослідників, які доводять, що учні одностатевих шкіл частіше демонструють високі результати у навчанні, кращу поведінку та сильніші лідерські навички.
Окрему увагу приділено практиці роздільного навчання в Україні, зокрема його впливу на формування гендерної культури та соціальних ролей. Встановлено, що така модель сприяє врахуванню особливостей розвитку хлопчиків і дівчат, зменшенню гендерних стереотипів у взаєминах між учнями та вчителями, а також підвищенню ефективності навчального процесу.
Результати дослідження підтверджують, що роздільне навчання можна вважати елементом здоров’язберігаючих технологій, оскільки воно дозволяє регулювати навчальне навантаження залежно від фізіологічних та психологічних особливостей учнів. На основі отриманих даних обґрунтовано доцільність впровадження роздільного навчання в українських школах як складової миротворчої освіти, що сприяє формуванню толерантного суспільства, побудованого на принципах взаємоповаги, рівності та соціальної відповідальності.