Метою дослідження є аналіз європейського досвіду у сфері медіації як альтернативного інструменту врегулювання конфліктів та визначення можливих шляхів адаптації цих практик для України. Дослідження розглядає нормативно-правові засади медіації в Європейському Союзі, а також практичні аспекти її застосування у таких країнах, як Франція, Італія, Велика Британія, Німеччина, Боснія і Герцеговина, Косово та Сербія.
У роботі підкреслено ключові переваги медіації порівняно з судовими процесами, зокрема економію часу та коштів, зниження соціальної напруги та збереження взаємин між сторонами. Розглянуто різні моделі медіації: муніципальну (Франція), обов’язкову (Італія), інтегровану в судову систему (Німеччина, Велика Британія), а також специфічні постконфліктні підходи (Боснія і Герцеговина, Косово, Сербія).
Особливу увагу приділено можливості впровадження медіації в Україні в контексті її євроінтеграційних прагнень та потреби врегулювання конфліктів, зумовлених військовими діями. Визначено перспективні напрями адаптації європейського досвіду, серед яких: формалізація медіації на законодавчому рівні, розвиток муніципальних ініціатив, інтеграція медіації в судову систему, використання її в екологічних та майнових спорах, підвищення кваліфікації медіаторів та залучення міжнародних експертів.
Результати дослідження підтверджують, що впровадження ефективної системи медіації в Україні сприятиме соціальній стабільності, зменшенню навантаження на судову систему та побудові стійкого миру в постконфліктний період.